Білорусь ти далека моя,
й недалека – десь там, за березами,
чи за співом того солов'я,
чи будинками цими тверезими?
Білорусь у цій хаті живе,
і зелене ясне Підмосков'я
над тобою в хмаринах пливе
і пульсує росою і кров'ю.
Є віків і сердець далина.
Є закони і світу і миру.
Давня гуторка хат долина
в білоруську московську квартиру...
Сніг розтав. І знов лежать стежини між зелених споконвічних трав. Лиш берези білі, мов крижини, – хоч і сніг давно уже розтав…
Читати далі »
Я не знаю, що зі мною сталось. Припаду губами до колій, упаду грудьми на власну жалість і чолом – до всіх холодних стін…
Читати далі »
На добраніч, кохана, йдуть холодні дощі. Осінь в золото вбрана. Вечір в мокрім плащі…
Читати далі »
Життя прожить – не поле перейти... А поле те не перейти ніколи. Через усі і мрії, і світи прослалося життя безмежне поле…
Читати далі »
За Десною всі осінні хмари піднялись, мов гори вікові. Десь над ними чи між них Ікари – давньовічні, але ще живі…
Читати далі »