Піла скрипка, гикав бубон,
Сонцем квітла флейта.
Сакс надутий товстогубе
Ледь за ними плентав.
Як молодість танцювала,
А старість зітхала,
А за ними чорна туга
Хижо реготала.
Як та юність — тонкостанна,
Старість — тонкосльоза.
А вона, несамовита,
Вся у сизих грозах!..
Пішла юність попід верби,
Старість — спать додому.
Звилась туга тоді в небо,
Викресала грому!
Юність гучно розсміялась,
Старість — засмутилась.
А та, чорна, впала ницьма
Та й слізьми умилась.
То не лебеді кричали, Не сполохані зигзиці. То ловили яничари Українок білолицих…
Читати далі »
Коров’як на могилі і тирса. Над могилою небо як дзвін. Щирим золотом степ цей світився, Казанами і чашами цвів…
Читати далі »
Неначе йду, а ти за мною вслід — Бігом, бігом, спіткнулася, упала!.. А я й не втямлю, чи палає глід, Чи ватри на узліссях на Купала…
Читати далі »
Щоб знало межі недолуге бидло Й сиділо мовчки, підле, на цепу, Мене на пострах видовбали ідолом І високо поставили в степу…
Читати далі »
Ця історія туманна. В ній то зустріч, то розлука. Ця історія у серці Відцвітала й знов цвіла…
Читати далі »