Борис Мозолевський

Балада про чорну тугу

Піла скрипка, гикав бубон,
Сонцем квітла флейта.
Сакс надутий товстогубе
Ледь за ними плентав.

Як молодість танцювала,
А старість зітхала,
А за ними чорна туга
Хижо реготала.

Як та юність — тонкостанна,
Старість — тонкосльоза.
А вона, несамовита,
Вся у сизих грозах!..

Пішла юність попід верби,
Старість — спать додому.
Звилась туга тоді в небо,
Викресала грому!

Юність гучно розсміялась,
Старість — засмутилась.
А та, чорна, впала ницьма
Та й слізьми умилась.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle