Котилися вози з гори, та в долині стали,
Любилися, кохалися, та вже перестали.
Любилися, кохалися, щоб мати не знала,
Не дай Боже розійтися, як та чорна хмара.
Чорна хмара розійдеться, і дощу не буде,
Ми з тобою розійдемось — любощів не буде.
Ой у полі конопелька, верхи зелененькі.
Покидає милий милу — вороги раденькі.
Не тіштеся, воріженьки, не тіштеся з того,
Коли буде Божа воля, то буду я його!
Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі.…
Читати далі »
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки-чарівниці! Котра дівчина чорні брови має, То тая дівчина усі чари знає.…
Читати далі »
Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльози не ллються.…
Читати далі »
Зелененький барвіночку, Стелися низенько! А ти, милий, чорнобривий, Присунься близенько!…
Читати далі »
В кiнцi греблi шумлять верби Що я насадила... Нема того козаченька, Що я полюбила.…
Читати далі »