Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок пополоскала.
Прийшов вівторок — зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.
Як прийшов четвер — та вже Гриць помер
Прийшла п’ятниця — поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
«Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
«Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай же не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться Гриць сирій землі!»
«Оце ж тобі, Грицю, я так ізробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата —
Із чотирьох дощок дубовая хата!»
Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі.…
Читати далі »
Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльози не ллються.…
Читати далі »
Зелененький барвіночку, Стелися низенько! А ти, милий, чорнобривий, Присунься близенько!…
Читати далі »
В кiнцi греблi шумлять верби Що я насадила... Нема того козаченька, Що я полюбила.…
Читати далі »
Котилися вози з гори, та в долині стали, Любилися, кохалися, та вже перестали.…
Читати далі »