Леся Українка

Бахчисарай

Moв зачарований, стоїть Бахчисарай.
Шле мiсяць з неба променi злотистi,
Блищать, мов срiбнi, 6iлi стiни в мiстi,
Сиить цiле мiсто, мов заклятий край.

Скрiзь мiнарети й дерева срiблисті
Мов стережуть сей тихий сонний рай;
У темрявi та в винограднiм листi
Таємно плеще тихий водограй.

Повiтря дише чарiвним спокоєм,
Над сонним мiстом легкокрилим роєм
Витають краснi мрiї, давнi сни.

I верховiттям тонкії тополi
Кивають стиха, шепотять поволi,
Про давнi часи згадують вони…

1891

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Леся Українка»