Moв зачарований, стоїть Бахчисарай.
Шле мiсяць з неба променi злотистi,
Блищать, мов срiбнi, 6iлi стiни в мiстi,
Сиить цiле мiсто, мов заклятий край.
Скрiзь мiнарети й дерева срiблисті
Мов стережуть сей тихий сонний рай;
У темрявi та в винограднiм листi
Таємно плеще тихий водограй.
Повiтря дише чарiвним спокоєм,
Над сонним мiстом легкокрилим роєм
Витають краснi мрiї, давнi сни.
I верховiттям тонкії тополi
Кивають стиха, шепотять поволi,
Про давнi часи згадують вони…
Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа… …
Читати далі »
Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп’я та очерети…
Читати далі »
Садок перед будинком не дуже багатого, але значного козака з старшини Олекси Перебійного. Будинок виходить у садок великим рундуком, що тягнеться вздовж цілої стіни…
Читати далі »
У дитячi любi роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вiк лицарства…
Читати далі »
Була весна весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки...…
Читати далі »