Життя будується у плоті,
в думках росте,
в словах мудріша,
і кожен звук солодкий в роті
щодня від захвату кругліша…
Проте на все є своя міра —
з переситу і втіха кисне…
Рубцями вивернувши шкіру,
час виявля сумління чисте.
Допоки вм’ятини повітря
заповнюєш ти воском м’язів,
твоя душа блука сирітно
і спотикається щоразу…
Отож розваж, як листя — спеку, —
чи ж варто душу марнувати,
якщо мандрівка недалека,
але такі великі втрати?
Зійшло, непам’яттю розмилось вчорашнє, літнє, нетривке, і пахолодь заповістилась, і покотилось упівсили…
Читати далі »
Вздовж стежки корінь повзко славсь, Конкретний, як жадання; гриміла збруя раз у раз сама, без коливання…
Читати далі »
Відхилялось чисте небо — жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт…
Читати далі »
Виснажується день, забарвлюється тиша, крізь глицю швидко дише — колише павука…
Читати далі »
На циферблаті час ганяє люто стріли, і сиплеться пісок з пощерблених трибків, і вороння летить крізь простір прогорілий, летить на сто сторін, на тисячу віків…
Читати далі »