Удосвіта встав я... темно ще надворі...
Де-не-де по хатах ясне світло сяє,
Сяє ясне світло, як на небі зорі...
Дивуюсь, радію, у серця питаю:
"Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?"
"Ой скоро світ буде,
Прокинуться люде,
У всяке віконце
Засіяє сонце..."
Ой ударю ж зразу
У струни живії:
Прокиньтесь, вставайте,
Старії й малії!
Віщуванням новим
Серце моє б'ється, -
Через край із серця
Рідне слово ллється...
Радосте, небесна іскро! В райську церківцю твою, Ніби крильми, линем бистро У гарячому хмелю…
Читати далі »
Чи згадуєш, земляче, край той пишний, Де річеньки блищать сріблом текучим, Де, мов кармазин, червоніють вишні І дишуть медом пасіки пахущим…
Читати далі »
Ой чого, чого В славнім Гадячі В усі дзвони задзвонено? Ой чого, чого…
Читати далі »
…
Читати далі »
Іду полем чистим, Гляну оком бистрим - Хвилюються жовті ниви, Житом колосистим…
Читати далі »