Всі ми хворієм нині —
Тіло й душі в лишаї.
По небесній драбині
Сам Христос поспішає.
Він — онук гречкосія,
Син батьків невеселих.
Йди, маленький Месіє,
Бий у дзвони по селах.
Хай розвидниться всюди,
Хай відступить тривога.
Йди, Месіє, бо люди
Прагнуть Слова живого!
Не треба мумій. Наших дум снага Не їх шукає в зоряну годину. Від тління слово нас оберіга: Якщо є слово — маємо людину…
Читати далі »
Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби–богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі…
Читати далі »
Безсмертя нації — у слові, А слово — Бог земних віків. Лише нікчемні й безголові Зрікаються старих батьків…
Читати далі »
Серед зими розтанув сніг — І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг…
Читати далі »
Буває, нами володіє Не хід планет, а звук легкий. Завваж: якби не ця подія…
Читати далі »