Миколі Хвильовому

Нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння.

Чортів вітер! Проклятий вітер!
Він замахнеться раз -
рев! свист! кружіння!
і вже в гаю торішній лист -
як чортове насіння...
Або: упнеться в грузлую ріллю,
піддасть вагонами волі -
ух, як стремлять вони по рельсах,
аж нагинаються тополі!..

Чортів вітер! Проклятий вітер!

Сидить в Бенгалії Рабідранат:
нема бунтарства в нас: людина з глини. -
Регоче вітер з України,
вітер з України!
Крізь шкельця Захід, мов з-за ґрат:
то похід звіра? звіра чи людини? -
Регоче вітер з України,
вітер з України!

Чортів вітер! Проклятий вітер!
Він корчувату голову з Дніпра:
не ждіть, пани, добра:
даремна гра!

Ах,
нікого так я не люблю,
як вітра вітровиння,
його шляхи, його боління
і землю,
землю свою.