У чорную хмару зібралася туга моя,

Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився,

Ударив перуном у серце,

І рясним дощем полились мої сльози.

Промчалась та буря-негода палка надо мною,

Але не зломила мене, до землі не прибила,

Я гордо чоло підвела,

І очі, омиті сльозами, тепер поглядають ясніше,

І в серці моїм переможнії співи лунають.

Весняная сила в душі моїй грає,

Її не зломили зимові морози міцні,

Її до землі яе прибили тумани важкі,

Її не розбила і ся перелітная буря весняна.

Нехай там збирається гірша, страшніша негода,

Нехай там узброїться в гостру огненную зброю, –

Я вийду сама проти неї

Я вийду сама проти бурі

І стану, – поміряєм силу!