Пантелеймон Куліш

Три поети

Як літнім ранком зчервоніють хмари
Над сонечком, що весело встає,
І пан старий, надівши окуляри,
Провізію з комори видає,
А ранок у гаю і в полі творить чари, -

Тоді вся дробина клекоче і сокоче,
І сокорить, і кахкає, й пищить,
А по сусідах лаяння жіноче
Та дітський крик аж ув ушах лящить
І глушить коськання ночліжне парубоче...

Під сей гармидер, гук і птаства джеркотання,
І гавкання собак, і хлопців реготання,
Поети, мов боги, ні на що не вважають
І пісню зорнюю про дольній світ співають.

Один поет в саду, проміж квіток росистих,
Співає, як восток горить у водах чистих,
Як вітерки туман у кучері звивають
І медом під селом гречки благоухають.

Другий поет іде в долину до криниці -
Відерцем зачерпнуть погожої водиці,
І про віночок свій, що любощі співає...
Мов з раю спів його до серця долітає.

А третій думами сягає аж за море,
Співає про войну, про всьогосвітнє горе...
Душа його кипить, рокочуть грізно струни
І сиплють на земних богів своїх перуни.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle