Леся Українка

To, може, станеться і друге диво

To, може, станеться і друге диво

Євангельське? Прийду, як Магдалина,

Тобі віддать остатнюю послугу,

І саме в ту хвилину, як у тузі

Я буду гірко плакать, що навіки

Тебе втеряла, – раптом я побачу,

Що ти воскрес і просіяв від слави

Життя нового і нових надій.

І я впаду в нестямі на коліна,

І руки простягну до тебе, і на ймення

Тебе покличу вголос… Але ти?

Що скажеш ти тоді? Чи, може, й ти

Пошлеш мене веселу звістку дати

Твоїм забутливим і потайним друзям,

Що тричі одрікалися від тебе?

І поки я, не тямлячись від щастя,

Носитиму по людях любу провість,

Ти підеш панувать в нову країну слави

І на землі збудуєш рай новий

Для себе і для тих, кого покличеш.

Чи буде ж місце там для Магдалини?

Однаково, аби вчинилось диво!

18.11.1900