Стукають краплини золоті в шибки,
лопотять двокрило вікна на боки.
У струмочку тихо блискавка цвіте,
листячко ж у неї, видно, золоте.
Миттю обшугалось, знову зацвіло,
підпалило хмарі молоде крило.
Впала тая хмарочка в річку голубу, —
чаєчка-нечаєчка, утопи журбу.
А журба, як пір’ячко, виплива-пливе,
скоро зійде місячко, тьохне соловей,
Проспіває пісеньку, тільки не мені,
перетліє блискавка у струмку на дні…
Зійшло, непам’яттю розмилось вчорашнє, літнє, нетривке, і пахолодь заповістилась, і покотилось упівсили…
Читати далі »
Вздовж стежки корінь повзко славсь, Конкретний, як жадання; гриміла збруя раз у раз сама, без коливання…
Читати далі »
Відхилялось чисте небо — жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт…
Читати далі »
Виснажується день, забарвлюється тиша, крізь глицю швидко дише — колише павука…
Читати далі »
На циферблаті час ганяє люто стріли, і сиплеться пісок з пощерблених трибків, і вороння летить крізь простір прогорілий, летить на сто сторін, на тисячу віків…
Читати далі »