Стежина та витка
Лягла у далі сині…
А горщик молока
нашепче щось дитині.
Допоки донесе,
травиченьку напоїть
і розповість усе
квіткам про тихе поле.
Там ящірка сучком
засохла на грудині —
напоїть молочком…
І зв’ялену билину.
І в тріщину жаску
наллє його доволі,
а залишки — сірку,
бо ж йому спечно в полі…
Зійшло, непам’яттю розмилось вчорашнє, літнє, нетривке, і пахолодь заповістилась, і покотилось упівсили…
Читати далі »
Вздовж стежки корінь повзко славсь, Конкретний, як жадання; гриміла збруя раз у раз сама, без коливання…
Читати далі »
Відхилялось чисте небо — жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт…
Читати далі »
Виснажується день, забарвлюється тиша, крізь глицю швидко дише — колише павука…
Читати далі »
На циферблаті час ганяє люто стріли, і сиплеться пісок з пощерблених трибків, і вороння летить крізь простір прогорілий, летить на сто сторін, на тисячу віків…
Читати далі »