Ви їли яблука з моєї України?
Ні, ви не їли…
Їхній смак пізнати
Тоді лиш можна, як в тюремні стіни
Дружина їх передає чи мати.
Та ще як десять чи п’ятнадцять років
Тебе годують, наче ту худобу.
Після отих диявольських уроків
Візьми ранет і відкуси для проби.
Розжуй неквапно і затримай в роті —
Прислухайся до смакової гами…
О Господи! Невже колись в городі
Добро оце валялось під ногами?
Ранет і пепін добривом ставали.
Набридло дітям підбирати груші…
Було це десь по той бік перевалу.
Де лихо ще не опосіло душі.
Молись за те, що Бог тебе вподобав,
Повівши в світ, який жадає жертви.
Бо краще їсти те, що їсть худоба,
Аніж від пересичення померти.
Не треба мумій. Наших дум снага Не їх шукає в зоряну годину. Від тління слово нас оберіга: Якщо є слово — маємо людину…
Читати далі »
Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби–богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі…
Читати далі »
Безсмертя нації — у слові, А слово — Бог земних віків. Лише нікчемні й безголові Зрікаються старих батьків…
Читати далі »
Серед зими розтанув сніг — І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг…
Читати далі »
Буває, нами володіє Не хід планет, а звук легкий. Завваж: якби не ця подія…
Читати далі »