Що сталося? Чи Сонце другим боком
Зненацька обернулось до людей?
Вони на себе ніби ненароком
Сьогодні подивились іншим оком,—
Пробилось вільне слово із грудей.
Хто покрутив оту небесну прядку,
Нитки з якої тягнуться до міст?..
Словник той самий, та не в тім порядку
Слова стоять,— немов на іншу грядку
Зернятко впало і пішло у ріст.
А дехто,— ніби равлик із віконця,—
Лякливо дивиться на все та всіх.
Ті равлики сховались в оболонці
І залишилися по той бік Сонця:
Їм нас не видко, нам не видко їх.
Не треба мумій. Наших дум снага Не їх шукає в зоряну годину. Від тління слово нас оберіга: Якщо є слово — маємо людину…
Читати далі »
Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби–богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі…
Читати далі »
Безсмертя нації — у слові, А слово — Бог земних віків. Лише нікчемні й безголові Зрікаються старих батьків…
Читати далі »
Серед зими розтанув сніг — І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг…
Читати далі »
Буває, нами володіє Не хід планет, а звук легкий. Завваж: якби не ця подія…
Читати далі »