На вістрі голки,
на вершку страждання —
солодка болість: помиливсь!..
А ти за мене помолись, —
розчарування!
Краплину музики — в журбу,
ще не допиту з чари трунку,
коли махнув на боротьбу
і погасив огонь цілунків.
Один метелик
тонкокрилий
на товсті губи притуливсь:
— Ой, помиливсь, — і зшерх униз,
а підвестись тепер несила…
Березно капле в чашу злість,
вуста біжать — і мимо, мимо.
То свічка ронить аметист,
а не — перлину.
Мечем малюєш мені рай
на білому стегні берези,
аж закотилася кора
під лезом
реальності.