Ой нема на рідний берег
Броду-переходу;
Не знайти до роду броду
Через бистру воду.

Бистра річка - життя моє,
Широка-глибока...
Плавле-тоне на тій річці
Душа одинока.

Ой вихопись, душе моя,
Та змахни крилами,
Полини, де рідна хата
Стоїть між садами.

Ой кого ж тобі позвати
Із рідної хати?
Глухо в хаті... хіба встане
З домовини мати.

Ой нехай вона устане,
На мене спогляне,
Та зо мною своє горе
І щастя спом'яне.

Ой я з материнського горя
Набирався сили,
Матерні святі надії
Дали мені крила.

Облітав я тими крильми
Ввесь світ-Україну;
Сяду-паду одпочити
На вбогу могилу.

Убогая, низенькая,
Забута могила, -
Вона в мене на Вкраїні
Родина єдина.

Навкруги стоять гробниці
З пишними словами...
Я на їй новішу кобзу
З живими струнами.

Ой хто прийде по родині
Плакати-ридати, -
Буде кобза йому грати,
Серце розважати.

Будуть люде по тій кобзі
Мою матір знати,
З нею й сина, як єдину
Душу, споминати.