Я на старім кладовищі лежала,

тиша могильна круг мене співала,

тиша могильна співала:

«Засни! Щастя – то сни!»

Спати? Ох, спить у колисці дитина,

спить у могилі померла людина,

хто ж непомерлий в могилі лежить,

той хіба спить?..

* * *

На кладовищі ми про щастя говорили,

і падали слова, і душу крили,

мов палим цвітом, щирії слова…

І смутно колихалася трава,

здавалось, мов усі старі могили

ховають те, що ми про щастя говорили.