Ой зчорніла я, ой змарніла я
З невимовного горя,
Що щербатая, безталанная
Довелась мені доля.
Ой минулося закоханнячко, -
Не минається мука.
Отруїла мене, моя матінко,
Віковічна розлука.
Ой хоч тяжко ж я сумуватиму,
Та не знатимуть люди,
Яка гадина, яка лютая
Заповзла мені в груди.
Ой одкрила б я тобі, матінко,
Моє труєне серце:
Та не винесе твоє серденько -
На шматки розірветься.
Радосте, небесна іскро! В райську церківцю твою, Ніби крильми, линем бистро У гарячому хмелю…
Читати далі »
"Ой скоро світ буде, Прокинуться люде, У всяке віконце Засіяє сонце…
Читати далі »
Чи згадуєш, земляче, край той пишний, Де річеньки блищать сріблом текучим, Де, мов кармазин, червоніють вишні І дишуть медом пасіки пахущим…
Читати далі »
…
Читати далі »
Ой чого, чого В славнім Гадячі В усі дзвони задзвонено? Ой чого, чого…
Читати далі »