Ой в раю, в раю, близько Дунаю

виросло зело, всім нам весело.

В нього стебельце – з коп'я деревце,

на ньому гілки – золоті стрілки.

А на вершечку квіточка сяє,

квіточка сяє, рай звеселяє.

Десь узялася лютая змія,

розп'яла крило та понад зело,

ясна квіточка потьмарилася,

райськая земля засмутилася.

Ой надбіг, надбіг білий молодець,

білий молодець, всім переборець,

вирізав сучок та зробив лучок,

вломив гілочку, ясну стрілочку,

устрелив вмію попід реберце,

попід реберце в самеє серце.

А де кров кане, там ножар стане

та запалають гори-долини

ясним пожаром без пожарини.

Райськая птиця вся сполошиться,

замахне крилом та понад зелом,

ярая квітка злотом засяє,

нехай же сяє та й не згасає.