О, суму, смутку, скільки суму
По заході світила!
Повились проліски в задуму;
Кладуть на ноти тиху думу
Озер ясних кадила.
О, смутку, суму, голосіння
По заході, - мій боже!
Палають, гаснуть охмаріння,
І в серці хор надій - журіння -
А може ще, а може...
О, суму, смутку, смутку-жалю
По заході світила!
Я в болях весь, мов хрест в коралю...
Куди, куди тепер причалю,
Як ти мене лишила?
Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся…
Читати далі »
Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? - Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі…
Читати далі »
Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав...…
Читати далі »
Там тополі у полі на волі (Хтось на заході жертву приніс) З буйним вітром, свавольним і диким, Струнко рвуться кудись в далечинь…
Читати далі »
На Аскольдовій могилі Поховали їх — Тридцять мучнів українців, Славних, молодих…
Читати далі »