Леся Українка

О, не кори мене, любий, за мрії пpo славу

О, не кори мене, любий, за мрії пpo славу,

не дорікай за жадобу тернів золотих,

сам ти в мені розбудив ту гадюку лукаву,

голос її засичав… а здавалось, навіки затих!

Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста

з мого чола з того часу, як я до роботи взялась

тихої, смирної. Зникла поезія чиста

з тої хвилини, як спільна нудьга почалась.

Ти се сказав. І спалахнуло соромом чоло

так, наче ганьби тавро ти на ньому поклав.

Погляд блука неспокійний, шукає навколо:

де ж він, той терен злотистий, щоб знов ореол мені дав?

2.11.1904, Тифліс

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle