Ну як би я міг без твоєї усмішки?
Не міг би я бачить ні трав колихання,
ні погляду гір, ні тремтіння берези,
ні в озері тім ряботіння, одсоння...

Ми в лісі живем. Мов на дні океану.
Уранці проснешся - ой, високо ж небо!
Ген високо в небі жене вітер хмари!
А сонце між листом, а іволги щебіт,
а шум літака, що враз тишу проріже!

Коли ти працюєш, я бачу, як вся ти
зростаєшся з ділом, у ритм увіходиш.
Тоді до роботи й мене іще більше
щось тягне велике, як сонце блискуче,
як погляд здивований квітки...