Що скоїлось в природі? Я не міг
Вписати це в події пересічні:
Десь перед першим травнем випав
сніг —
Такий, якого не було і в січні.
Берізка соку більше не дала —
Бруньки взялися льодом на вершині.
Понад борами снігова імла
Порушила заручини пташині.
Замовкли круки на сосні старій,
Як без вказівки критики маститі.
Метавсь розгублено галчиний рій —
Мостити гнізда а чи не мостити?
Ген із шпаківні визирає шпак —
Чи він летів сюди заради криги?..
Я пригадав: розгублено отак
Ми озиралися після відлиги.
Було ж, було: повірили усі,
Що розпочався рух духовних соків.
Вже перед нами у живій красі
Вставали справи й задуми високі.
Прозаїки засіли за столи,
Поети нагострили пера й вуса.
Ми всі дискутувати почали —
Заґелґотіли, як в лимані гуси.
Новий Марат, новітній фарисей
Уже свої позначили ділянки.
Та в день один, немов дурних гусей,
Нас за крикливі вхоплено горлянки.
Ще не заведена (а час би, час!)
На гомо сапієнс Червона Книга.
Весна для птахів прийде. А для нас
Іще хоч раз повториться відлига?..
Не треба мумій. Наших дум снага Не їх шукає в зоряну годину. Від тління слово нас оберіга: Якщо є слово — маємо людину…
Читати далі »
Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби–богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі…
Читати далі »
Безсмертя нації — у слові, А слово — Бог земних віків. Лише нікчемні й безголові Зрікаються старих батьків…
Читати далі »
Серед зими розтанув сніг — І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг…
Читати далі »
Буває, нами володіє Не хід планет, а звук легкий. Завваж: якби не ця подія…
Читати далі »