— Пальцятко, пучечко, мізинок, —
як ніжність висловить мені? —
Три слова — трієчко мачинок,
а ніжність вся, як мед на дні.
Всі вигуки, слова та знаки
для мови стали затісні,
рот повен слів — головка маку —
слова сплітаються в пісні.
Перехиляюсь з літа в холод,
щоб видихать на чистий лід
і бджіл клубок, і меду солод,
і повен голос на весь світ:
— Кровинко, серденько, сльозино,
надіє, марнице моя!!! —
Мій клич, як нитка в намистині,
в’язавсь вустами по краях.
Та чи пройняв, прошивсь крізь вуха,
чи вдаривсь в кістку і засох?
Я викричавсь… тепер лиш дмухав,
щоб маки розпалить на двох.
І скалочка роси, чи скельце,
чи кришка криги зайнялась
і, мов шротина, прямо в серце
ввігналась, глибоко вп’ялась.
І скрикнув я: — Ти, моя муко!
Жарино в горлі! Ніж в зубах! —
І не вмістити всю розпуку
в тісних, як зашморги, словах…