Павло Мовчан

Не уломить тобі, ані додать ні дрібки

Не уломить тобі, ані додать ні дрібки,
минуле відійшло на відстань пам’ятань.
Запрагну — ти стоїш лише на колих кліпки,
але маліє час, як пам’ять від згасань.

І що ж — оплавок шкла лишиться від багаття,
і кіптяви пружок, що губи перетне.
О леле, затули долонею латаття
мій рот, аби з грудей не видихать тебе!

1983
Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.