Не барвиться, перецвіта
навкружниця у колір диму,
і накривають хатній дах
дерева крилами прудкими.
І місять листя, наче глину,
бо чути: ноги шелестять,
і на березову бантину
саджають діти каченят.
Глибшає річищем ріка
під повстю сизого туману,
і в житла спокій затіка
дрімотою — безперестанно…
Зійшло, непам’яттю розмилось вчорашнє, літнє, нетривке, і пахолодь заповістилась, і покотилось упівсили…
Читати далі »
Вздовж стежки корінь повзко славсь, Конкретний, як жадання; гриміла збруя раз у раз сама, без коливання…
Читати далі »
Відхилялось чисте небо — жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт…
Читати далі »
Виснажується день, забарвлюється тиша, крізь глицю швидко дише — колише павука…
Читати далі »
На циферблаті час ганяє люто стріли, і сиплеться пісок з пощерблених трибків, і вороння летить крізь простір прогорілий, летить на сто сторін, на тисячу віків…
Читати далі »