Кучері темні уквітчала хмарка

цвітом з гранати огнистим,

лине туди, де здалека біліє

шпиль своїм чолом пречистим.

Лине і щедро квітки розсипає

геть по всім небі навколо,

хоче зогріти палкими квітками

теє холоднеє чоло.

Квітка торкнула, і сніг загорівся,

мов золотеє багаття,

шпиль усміхнувся новою красою,

наче по слову закляття.

Пташкою хмарка летить до шпилечка.

Ось вони, ось вони в парі!

Як же вони поєдналися щільно

в спільнім великім пожарі!