Не відокремитись, а злитись,
не відступитись, а прийти
до того дня, до тої миті,
коли ти — я, а я — це ти.
А нам на двох і крихти стане,
і лиха стане нам на двох,
якщо в тобі — та моя рана
болітиме, не дай нам бог!
Якщо в мені твоя розпука
та білий світ перечорнить
і горе заламає руки, —
я знатиму, що це — та мить!
Зійшло, непам’яттю розмилось вчорашнє, літнє, нетривке, і пахолодь заповістилась, і покотилось упівсили…
Читати далі »
Вздовж стежки корінь повзко славсь, Конкретний, як жадання; гриміла збруя раз у раз сама, без коливання…
Читати далі »
Відхилялось чисте небо — жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт…
Читати далі »
Виснажується день, забарвлюється тиша, крізь глицю швидко дише — колише павука…
Читати далі »
На циферблаті час ганяє люто стріли, і сиплеться пісок з пощерблених трибків, і вороння летить крізь простір прогорілий, летить на сто сторін, на тисячу віків…
Читати далі »