Леся Українка

Люди бояться вночі кладовища

Люди бояться вночі кладовища,

жаских казок і непевних примар,

страшно і вдень їм сумних катафалків,

чорної ризи, і ладану, й мар.

Я не боюся того, тільки смутно

поглядом поїзд сумний проведу;

любії тіні мене проводжають

в час, коли я з кладовища іду…

Я не боюсь їх, я з тугою руки

вдень і вночі простягаю до них.

Ох, якби ножна з країни розлуки

викликать постаті любих, рідних!

Спогади-душі зо мною лишились,

будуть зо мною, поки я жива,

погляду, дотику, слова бракує…

Ох, якби мала портрети-слова!

Рухи, і голос, і погляд коханих,

Я б не боялась, любила б я їх…

Спогад живий до живої говорить,

мертва могила над смертю мовчить,

і про страшну таємницю під нею

голос похованих в ній не кричить.

Я не боюся – мовчазна могила

нам не з'ясує, що діється в ній.

Вас я боюся, ви, труни живії

мрій наших спільних, любові, надій.

Вас я боюся – ви, зрадники-друзі.

Тільки не ваших ворожих речей,

я не боюся погроз і докорів,

ні, я боюсь ваших любих очей,

голосу вашого милого страшно,

рухів, обличчів, таких чарівних,

все, що в душі вашій діється скрито,

вчую я вмить, прочитаю по них.

Раптом побачу спотворені мрії,

мертві надії, зотлілу любов,

мертва душа гляне в очі марою,

в жилах мені заморозить всю кров.

Мертва душа буде жаско мовчати,

а заговорить могила жива…

Я не боюся вночі кладовища,

але страшні мені й вдень ті слова…

15.08.1904

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle