Пантелеймон Куліш

"Люблю я квітку, да котру, не знаю..."

Люблю я квітку, да котру, не знаю,
Самітно сумую,
І зазираю в чарочки пахущі
Про душу живую.

Квітки вечірнім світом обливає;
Лящить соловейко.
Шукаю серця, що б'ється як в мене.
Так гарно-гарненько.

Лящить і дзвонить в саду соловейко;
Солодко співає,
І нам обом чогось неначе страшно:
Непевне коханнє!

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.