У легендах стародавніх

справедливості немає,

все там річ іде про жертви

та кривавії події.

В тих легендах ми читаем,

як дитяча кров рожева

рани гоїла на тілі жебрака,

старого діда;

як раз дівчина убога

хрестоносця врятувала

від прокази сарацинів,

свого серця кров віддавши;

як людей лихії чари

в мертвий камінь обертали,

але кров невинна знову

оживляла те каміння.

Ті легенди червоніють,

наче пишна багряниця,

наче пурпур благородний,

від крові людей невинних.

Та горить у мене серце,

коли я їх пригадаю, –

проти сих легенд червоних

білий світ блідим здається.

1.08.1900