Гуляв  над  Тібром  Рафаель
в  вечірній  час  в  іюні.
-  Се  сум,  се  сон,  лелію  льо,
льолюні  я,  льолюні  -

Забилось  серце.  Слухать  став:
о,  як  вона  співає!
-  Чи  лю,  чи  ні,  ламає  руч,
а  він  за  тоном  чале  -

Все  ближче  пісня.  З-за  дерев
пурхнула  голубина.
О,  хто  ти,  дівчино,  скажи!  -
(несміло):  Форнаріна.

І  взяв  за  руку  Рафаель,
не  мовила  ні  тона.
Заплакала.  А  він  обняв:
Мадонна!