Ще до вчора, ще до вчора
крапля ця була прозора,
в глибині її стозорій
відбивалось море, море.
Лебедино аж донині
ходять небом хмари сині,
і дощини на стеблинах
зацвітають жайворино.
Сонцем гілка калинова
розцвітає знову й знову,
у блакитній крапелині
глибина лункого слова.
Зійшло, непам’яттю розмилось вчорашнє, літнє, нетривке, і пахолодь заповістилась, і покотилось упівсили…
Читати далі »
Вздовж стежки корінь повзко славсь, Конкретний, як жадання; гриміла збруя раз у раз сама, без коливання…
Читати далі »
Відхилялось чисте небо — жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт…
Читати далі »
Виснажується день, забарвлюється тиша, крізь глицю швидко дише — колише павука…
Читати далі »
На циферблаті час ганяє люто стріли, і сиплеться пісок з пощерблених трибків, і вороння летить крізь простір прогорілий, летить на сто сторін, на тисячу віків…
Читати далі »