(З циклу “Листи з Олександрії”)
шабадабада шабадабада
мужчина і жінка
шабадабада шабадабада
двадцять років по тому
напевно і неодмінно
зустрінуться знову
і говоритимуть про
шабадабада шабадабада
тобі тоді буде вже
вибач в жінок про таке не питають
просто ми станемо старшими себто
досвідченими і мудрішими
аж на цілих
шабадабада шабадабада
а найголовніше і найсуттєвіше
те що ні ти ні я окремо
ані ми обоє разом
ні за чим абсолютно не
шабадабада шабадабада
шаба даба да
Любіть Оклахому! Вночі і в обід, Як неньку і дедді достоту! Любіть Індіану! Й так само любіть Північну й Південну Дакоту…
Читати далі »
А завтра знову буде просто день. Звичайний день, під назвою “останній” У цьому світі, теж останнім, де й Ми, разом – одностайні, як у стайні…
Читати далі »
Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м`яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове. Слово є батькове…
Читати далі »
На перехресті осені й зими Навряд чи варто зачинать love story. Ліси порожні і поля просторі – Чи ж в просторі не згубимося ми…
Читати далі »
Німець каже: Ви слов`яне? - Слов`яне! Слов`яне! Наше слово полум`яне Повік не зов`яне…
Читати далі »