А завтра знову буде просто день.
Звичайний день, під назвою “останній”
У цьому світі, теж останнім, де й
Ми, разом – одностайні, як у стайні.
Де все востаннє, та ніхто про те
Не інформує – то ніхто й не знає,
Тож не кує, не меле, не мете
І з перехожих мірок не знімає
На те, також останнє, убрання.
Тож, видно, наго підемо в колонах
Тим шляхом, що у небо – навмання,
Лиш з пальмовими гілками в долонях…
Любіть Оклахому! Вночі і в обід, Як неньку і дедді достоту! Любіть Індіану! Й так само любіть Північну й Південну Дакоту…
Читати далі »
Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м`яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове. Слово є батькове…
Читати далі »
На перехресті осені й зими Навряд чи варто зачинать love story. Ліси порожні і поля просторі – Чи ж в просторі не згубимося ми…
Читати далі »
По краплі видавлювати з себе раба. По краплі. Видавлювати. З себе…
Читати далі »
Німець каже: Ви слов`яне? - Слов`яне! Слов`яне! Наше слово полум`яне Повік не зов`яне…
Читати далі »