Кінець подорожі, –

Вже зіроньки гожі

Сіяють на небі ясному,

! вже височенько

Ясний місяченько, –

Вже хутко прибудем додому!

Огні незліченні,

Мов стрічки огненні,

До моря спускаються з міста,

А в пристані грає

Огнями сіяє

Корабликів зграя барвиста.

За чає, за годину

Тебе я покину,

Величнеє море таємне!

І знов мене прийме,

Огорне, обійме

Щоденщина й лихо наземне.

І в рідному краю

Не раз спогадаю

Часини сі любі та милі!

Прощай, синє море,

Безкрає, просторе, –

Ви, гордії, вільнії хвилі!

1888