Які ж ви смішні, їй-богу,
Із вашими орденами!
Чи хтось опромінить дорогу
Ліврейними галунами?
Чи зможе безликий чиновник
Талант начепити на груди?..
Ту славу, як вутлий човник,
Відкинуть майбутні люди.
Ні світла у неї, ні духу.
(Цього ж вам не видавали!)
Ні доброї сили для руху
Через гірські перевали.
Залишиться той, хто зуміє
Створити вселюдську месу —
Хто дух майбуття зрозуміє:
Дух волі, жагу прогресу.
Не треба мумій. Наших дум снага Не їх шукає в зоряну годину. Від тління слово нас оберіга: Якщо є слово — маємо людину…
Читати далі »
Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби–богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі…
Читати далі »
Безсмертя нації — у слові, А слово — Бог земних віків. Лише нікчемні й безголові Зрікаються старих батьків…
Читати далі »
Серед зими розтанув сніг — І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг…
Читати далі »
Буває, нами володіє Не хід планет, а звук легкий. Завваж: якби не ця подія…
Читати далі »