Леся Українка

Якби оті проміння золоті

Якби оті проміння золоті

у струни чарами якими обернути,

я б з них зробила золотую арфу, –

в ній все було б ясне – і струни, й гуки,

і кожна пісня, що на інших струнах

бринить, мов голос вітряної ночі,

бриніла б на моїй злотистій арфі

тим співом, що лунає тільки в снах

дітей щасливих. Туга б відкотилась

від гуків тих геть-геть удалину,

мов білі тумани, пройняті сонцем,

що здалека леліють, наче злото,

не хмарою, а мрією здаються.

І жалі всі, в гармонію з'єднавшись,

озвались би, мов хори в емпіреях…

14.09.1900