Я вас питаю:
у вранішніх росах ви
Пасли ягнят за селом надаремно?..
Вперто повчають казенні філософи
Знати лиш те, що начальству приємно.

Скільки бундючності в їхньому лоскові!..
Не метушіться,—
посуньтесь, безкрилі.
Ми живемо в електронному мозкові,
Ми в його думці —
короткі хвилі.

Думає Сонце житом-пшеницею,
Думає небо рясними дощами;
Думає скеля живою криницею,
Що жебонить ручаєм між кущами.

Думає осінь кленовим золотом,
Думають весни вербовим пухом;
Думає кузня ковадлом і молотом,
Думає колесо вічним рухом…

І заклопотані власними долями,
Щоб не карати себе опісля.
Думаймо,
чесні братове,
мозолями,
Та не тими, що насиджують в кріслі.