Я нині весь — немов крутий заміс
Із споминів, та сповідей, та сліз.

Шаную те і вірю тільки в те,
Що у душі Голгофою росте.

Мене кололи й різали — терпів.
Але нічого не робив напів.

Ламав життя і заново творив,
Та напівправди я не говорив.

Напівкохання в серці не беріг,
Не кликав напівдруга на поріг.

Авансу на безсмертя не давав
Тому, хто напіввірш декламував.

Коли життя — воно таки життя,
Не напівмати чи напівдитя.

А раз тюрма — то це таки тюрма,
Бо напівдолі у людей нема…

Отож коли згорю у боротьбі,
Ви напівславу запишіть собі.

Мені ж доволі з Космосом злиття.
А там нехай приходить забуття.