Гострим полиском хвилі спалахують

після бурі у місячну ніч,

наче військо мечами двусічними

хоче знять вражі голови а пліч.

Зброї полиск і гомін розкотистий –

се неначе повстання гуде,

наче сила народна узброєна

без упину на приступ іде.

Кожний меч – промінь світла небесного

впав згори й знов угору зроста;

кожний гук – відгук сили одвічної,

що руйнує й будує світа.

Людське море, ти, сило народная,

з чого ж ти собі зброю скуєш?

Що повстане на місці порожньому

того світа, що ти розіб'єш ?..