Голос моря — звукове явище над поверхнею моря.
Людина голосу моря не чує. Можливо, його чують
деякі морські тварини.
УРЕ
Вставало море стоголово,
Кипіли білі буруни.
І я почув те віще слово,
Що долинає з глибини.
Не клекіт хвиль, не шум прибою —
Для нас ті звуки не нові,
За далиною голубою
Я бачив образи живі.
І споглядав, прогнавши страхи,
Як линуть із високих сфер
Напівжінки і напівптахи,
Що їх створив сліпий Гомер.
Цвітуть жагою молодою
Жіночі трепетні вуста,
І повисають над водою
Сади й небачені міста.
У тих садах стоять палати,
Вгорі сузір’їв течія.
Тут символом вхідної плати
Є добровільна смерть твоя.
Тут сяйво сонячної вроди
У рисах неземних облич…
О, голос моря, клич природи —
Одвічний материнський клич!
Чиї в тобі розлито звуки —
Вітрів, дельфінів чи зірок?
Уже від казки до науки
Лишається єдиний крок.
А десь у гомоні людському
Встає запитання старе:
Помре у голосі морському
Твій звук земний чи не помре?
Не треба мумій. Наших дум снага Не їх шукає в зоряну годину. Від тління слово нас оберіга: Якщо є слово — маємо людину…
Читати далі »
Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби–богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі…
Читати далі »
Безсмертя нації — у слові, А слово — Бог земних віків. Лише нікчемні й безголові Зрікаються старих батьків…
Читати далі »
Серед зими розтанув сніг — І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг…
Читати далі »
Буває, нами володіє Не хід планет, а звук легкий. Завваж: якби не ця подія…
Читати далі »