Іван Якович Франко (27 серпня 1856 —28 травня 1916) — видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний доктор Харківського університету. Значення творчості Івана Франка в розвиткові громадської думки виходить далеко за межі України. Найвідоміші твори І. Франка перекладені майже всіма мовами народів світу.
Визначаючи місце Івана Франка у літературному процесі, слід у першу чергу, вказати на те, що після Шевченка він був найвидатнішою постаттю в українській літературі. Франко демократично виступав на захист творчості українських письменників, продовжував і розвивав традиції Т.Г. Шевченка і Марка Вовчка. Разом з Панасом Мирним, Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Павлом Грабовським і іншими передовими українськими письменниками Франко боровся проти реакційних тенденцій в українській літературі, за утвердження матеріалістичної естетики: ідейності, народності і реалізму.
Іван Франко
Всього творів:
Твори