Леся Українка

Eppur ті tradiro

Тебе я, може, зраджу. В ту годину,

як таємницею весь світ укриє мла,

приникне геній з поглядом огнистим

і з поцілунком до мого чола.

І я тоді бліда й тремтяча встану,

покину ліжко і піду за ним.

Крізь темряву піду за гордим і величним

таємним генієм моїм.

Моїм устам свої слова надасть він,

одкриє всі дива, що знає сам.

Із серця глибини тоді полинуть

к широким, неозорим небесам

нестримані, одважні, вільні співи.