Маркіян Шашкевич

До милої

Повій, вітре-вітросеньку,

Там, де тужить мила,

Нехай несуть там пісеньку

Твої легкі крила.

 

Повій, вітре, в єй городець,

Де вінці сплітає,

Неси вісті, що молодець

Щире ю кохає.

 

Ой погладь ю, вітросеньку,

По єй личку білім,

Нехай знає єй серденько,

Що я є ї милим.

 

Най не плаче, най не тужить,

Вже час ся зближає:

Прийде милий, приголубить

І з нев ся звінчає.

 

1836 — 1838