Де тії струни, де голос потужний,

де теє слово крилате,

щоб заспівали про се лихоліття,

щастям і горем багате?

Щоб понесли все приховане в мурах

геть на просторі майдани,

щоб переклали на людськую мову

пісню, що дзвонять кайдани?

Єрусалим мав свого Єремію,

що голосив серед поля;

чом же свого Єремії не має

наша зруйнована воля?

Полум'ям вічним на жах всім нащадкам

Дантове пекло палає;

пекло страшніше горить в нашім краю, –

чом же в нас Данта немає?

Гей, блискавице, громова сестрице,

де ти? Розбий злії чари!

Хай ми хоч раз заговоримо громом

так, як веснянії хмари!

24.05.1902