Не шукайте родзинок, читаючи вірші.—
Так лиш діти примхливі розжовують здобу.
Члени вашого тіла не кращі й не гірші —
Просто разом вони творять вашу особу.
Хліб — не хліб, якщо зліплений він
із родзинок —
Ти голодний залишишся в хлібному морі.
Навіть Всесвіт безмежний ніколи б не виник,
Якщо зорі лишити — самі тільки зорі.
Всесвіт має радіти, зітхати, страждати —
Порожнечі його не порожні й не прості.
Якщо все в ньому зважити і розгадати,
То в основі засяє напружений Простір.
Ну, а зорі — це вузлики, зорі — це рими,
Точки в колесі, котре незриме від руху…
Не шукайте родзинок зубами старими —
Хлібом духу втішайтеся, мудрого духу.
Не треба мумій. Наших дум снага Не їх шукає в зоряну годину. Від тління слово нас оберіга: Якщо є слово — маємо людину…
Читати далі »
Іще б мені хоч раз відвідати поляну, Де в травах гомонять дуби–богатирі; Де золото кульбаб надвечір гасне тьмяно І повагом пливе шуліка угорі…
Читати далі »
Безсмертя нації — у слові, А слово — Бог земних віків. Лише нікчемні й безголові Зрікаються старих батьків…
Читати далі »
Серед зими розтанув сніг — І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг…
Читати далі »
Буває, нами володіє Не хід планет, а звук легкий. Завваж: якби не ця подія…
Читати далі »