Чи тільки ж блискавицями літати

словам отим, що з туги народились?

Чому ж би їм не злинути угору,

мов жайворонка спів, дзвіночком срібним?

Чом не розсипатись над чорною ріллею,

мов дзвінкий дощ, просвічений промінням?

Чом не заграти колом танцюристим,

мов ті листочки, що зриває буря,

мов діамантові сніжинки в хуртовину?

Чи тільки зірка тим ясніше сяє,

чим темрява чорніша вколо неї?

Чи тільки в казці вироста калина

з убитої людини і чарує

усіх людей сопілкою дивною?

Чи тільки в казці лебідь умирає

не з криком навісним, а з любим співом?..